Вишита сорочка завжди була важливою складовою строю будь-якого українця: її одягали й повсякдень, і на свято, з нею вперше вітались зі світом й йшли в останню путь. Вишиванка була ознакою народу, частиною культури та самосвідомості.

Однак був в нашій історії значний період, коли вишиванки ховали по скринях, коли публічне носіння вишиванки могло стати причиною гонінь. Був час коли національний стрій зневажливо називали “шароварщиною”.

Однак після здобуття незалежності, коли потрібен був символ котрий об’єднав би країну, вишиванка отримала шанс на “друге народження”, мати в гардеробі вишиванку знов стало престижно.

Вишита сорочка стала складовою гардеробу й ділових панів та пан, і студентів, і навіть отримала своє власне свято, котре відзначають в третій четвер травня.

А завдячуємо ним… студентам. Уперше вшановувати вишиту сорочку запропонувала в 2006 році студентка Чернівецького університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк, котру надихнула вишиванка Ігоря Житарюка, який часто приходив на пари в вишитій сорочці, як і деякі інші студенти вишу. Дівчина запропонувала своїм одногрупникам та іншим студентам обрати один день та усім разом прийти у вишитих строях.

Спочатку “фанатів вишиванки” було близько десятка, та з кожним роком їх ставало все більше і вже зараз свято має рівень не лише Всеукраїнського (у 2010 році вишиті сорочки заполонили вулиці Львова, Рівного, Запоріжжя та Сімферополя), але й поступово виходить на міжнародний рівень: до свята долучаються українські діаспори та просто прихильники українських вишиванок, які з радістю викладають фото та відео в українських вишитих строях.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *